Вже рік тебе нема…

Вже рік тебе нема…

Тече сльоза у неньки на щоках,

Сльоза нещасна, небажана.

Сорочка сина у її руках,

В душі її велика рана.

Ще рік назад ходив в сорочці син,

Радів, співав і веселився.

Тепер не вдіне її більше він,

У Божім Вічнім царстві оселився

Ота сорочка, вишита нитками,

Мов оберіг, допомагала сину.

Та смерть його холодними руками

Так жадібно забрала в домовину

Сидить матуся у вікна.

В очах минуле безтурботне й тихе,

Якого вже не знатиме вона,

Його забрало невблаганне лихо

Те лихо, що вже довгий час руйнує,

Що нищить український наш народ,

Що рік уже безжалісно панує

Й не визнає простих людських чеснот

Та не зважаючи на це ми будем вірить,

Боротися допоки стане сили.

В серцях людських ніколи не загинуть

Солдати, що свої розкрили крила

Розкрили й захистили ними нас:

Жінок, дітей, батьків стареньких

Душею й тілом прикривали вже не раз.

Молилися щодня за рідну неньку

Молилися вони тоді, тепер

Молитиметься кожен українець щирий,

За тих, хто захищаючи помер,

Полинув у блаженний вічний вирій.

https://heroipto.lviv.ua/%D0%9E%D0%BB%D0%B5%D0%B3-%D0…/…

No Comments

Give a comment